Поради
для батьків та педагогів
1.
Відокремлюйте свої почуття. Не засуджуйте дитину. Вона повинна відчувати, що її
люблять. Пам’ятайте: щоб змінити вчинки дитини, треба зрозуміти її почуття й
навчитись із ними поводитись.
2.
Уважно вивчайте дитину. Ви повинні знати стан здоров’я її нервової системи. Дії
дитини в стані нервового напруження повинні сприйматися батьками як симптом
більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченнями або
покаранням.
3.
Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина почувалось
емоційно захищеною, могла виговоритись, а її негативні емоції знайшли вихід у
словах, а не в діях.
4. Якщо
без покарання обійтись не можна, то нехай дитина обере його сама. Практика
свідчить, що діти, як правило, вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли
батьки. Але в таких випадках вони вже не вважають його жорстоким,
несправедливим і не ображаються на батьків.
5.
Караючи дитину, переконуйтесь у тому, що вона розуміє, за що її карають, і
звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти правила
поведінки й засвоїти їх.
6.
Дайте зрозуміти своїй дитині, що дисциплінарні проблеми дітей стосуються не
тільки дорослих, а є спільними.
7.
Накладіть обмеження на небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині направити
енергію в інше, дозволене русло.
