ПИТАННЯ КОНФІДЕНЦІЙНОСТІ ТА ТОЛЕРАНТНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

 

Не можна вимагати від дитини

неможливого - до певного рівня і певного кола знань

різні діти йдуть по різному. В.Сухомлинський.

 Важливим показником розвитку суспільства є гуманне, толерантне, турботливе й милосердне ставлення до дітей з особливими освітніми потребами, які не мають змоги  вести повноцінне життя. Їхні проблеми завжди актуальні не зважаючи на те, що держава намагається розв’язувати їх через адаптацію в суспільство.

 У нашій країні, як і в усьому світі, з різних причин зростає кількість дітей із відхиленнями у розвитку. Останнім часом міжнародна спільнота запропонувала використовувати для дітей із психофізичними порушеннями термін «діти з особливими освітніми потребами», який стосується однаковою мірою як інвалідності у важкій формі, так і середніх за ступенями порушень. До них належать:

 порушення слуху (глухі, зі зниженим слухом);

порушення зору (сліпі, зі зниженим зором);

порушення мовлення;

порушення опорно-рухового апарату (ДЦП);

розумова відсталість;

затримка психічного розвитку.

     Діти з особливими потребами за своєю природою і поведінкою дуже відрізняються як від усіх інших, так і один від одного. Конституція України і Закон «Про середню освіту» гарантують усім їм право на освіту, яке можна реалізувати в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, стану здоров’я, місця проживання й інших обставин. Упродовж багатьох років в Україні більшість дітей з обмеженими можливостями здобували освіту у спеціальних закладах, які й нині залишаються для них традиційною та провідною формою навчання. Однак, ситуація поступово змінюється. Україна взяла курс на євроінтеграцію. У зв’язку з цим, певні зміни відбуваються в освітній політиці, а саме: уряд приділяє значну увагу питанням забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими потребами і створення їм комфортних умов для навчання.

 

     Діти з особливими потребами зазнають набагато більшого порушення своїх прав не лише тому, що формально особливості їхнього розвитку не розглядаються в контексті захисту прав людини, що призводить до того, що їх життя стає ізольованим від життя більшості однолітків, а їх проблеми - невидимими для суспільства, а й тому, що міжнародне законодавство не приділяє достатньо уваги саме дітям, у першу чергу дітям з особливими потребами.

 

     Конвенція ООН про права дитини: універсальні мінімальні стандарти для всіх дітей. У цьому контексті Конвенція ООН про права дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю в 1989 році та ратифікована Україною у 1991 році, стала великим кроком уперед у захисті прав дітей. Уперше цей міжнародний документ розглянув права дитини, включаючи дітей з особливими потребами, у контексті основних прав людей. Зазначені в Конвенції права включали громадянські, політичні, економічні, соціальні та культурні права.

      Діти з особливими потребами потребують не особливого піклування, не особливої освіти, а такого піклування й такої освіти, яку мають усі інші діти. Саме фокус на індивідуальному забезпеченні «особливих» потреб веде до медичної, а не соціальної моделі розуміння неповносправності, яка зараз набуває все більшого поширення у світі.

      В інноваційному навчальному закладі педагогу необхідно створити такі умови, щоб кожна дитина почувала себе там комфортно, незалежно від її індивідуальних психофізіологічних особливостей, здібностей і нахилів. У центр уваги необхідно поставити фізичне, психічне й моральне здоров’я дітей.

      Сьогодні важливим є усвідомлення того, що всі діти, незалежно від стану їхнього здоров’я та фізіологічних особливостей можуть і повинні мати рівний доступ до якісної освіти, а особливо до звичайного, повноцінного людського спілкування. У розвинених країнах діти з особливими потребами мають можливість вчитися у школах разом зі здоровими дітьми. Завданнями інклюзивної освіти є не тільки створення умов для розвитку хворих дітей у здоровому середовищі однолітків та формування толерантного відношення до них з боку батьків, вчителів та учнів, а і досягнення повної освітньої інтеграції, що незмінно веде до прогресу.

 Прогрес інтеграції буде вважатися повноцінним, якщо забезпечуватиме три умови:

 навчання та виховання кожної дитини відповідно до її особливих освітніх потреб і потенціального розвитку;

можливість дитини відвідувати навчальний заклад, живучи в сім’ї, а батькам – виховувати власну дитину;

розширення кола спілкування дитини з особливими освітніми потребами та підвищення якості її соціальної адаптації.

     Діти з особливими потребами, насамперед, є дітьми. Педагоги мають бути толерантними і не повинні говорити про дітей, використовуючи терміни, якими користуються медичні працівники. Толерантність (від лат. tolerantia – терпіння) – терпимість. Ярлик інвалідності  – не більше ніж медичний діагноз.

      Коли ми розуміємо значення слів і те, як неправильно вони використовуються, ми усвідомлюємо, що це лише верхівка айсбергу неприйнятної мови. Називаючи людей з особливими потребами за їхнім медичним діагнозом, ми знецінюємо їх як людей. Знецінюючи інших, ми тим самим знецінюємо й себе.

      У дитячих колективах, де навчаються діти з особливими освітніми потребами, педагоги мають створювати демократичну атмосферу і всіляко сприяти формуванню дружніх стосунків між дітьми. Усі діти, незалежно від стану їхнього здоров’я, статі, раси, походження та інших чинників, повинні мати однакові права й можливості. Зважаючи на це, важливо зосередити увагу на забезпеченні рівних можливостей усім дітям. Також необхідно, щоб усі діти відчували себе повноправними та цінними членами колективу. Це почуття належності надзвичайно важливе.

      Кожна людина впродовж свого життя налагоджує найрізноманітніші соціальні стосунки, оскільки вони є невід’ємною складовою нашого буття. Більшість дітей налагоджує дружні стосунки з однолітками природним шляхом. Однак деяким дітям, зокрема, з особливостями психофізичного розвитку, доводиться в цьому допомагати (шляхом створення відповідних умов). Діти легше вступають у нормальні соціальні та дружні стосунки в середовищі, де такі взаємини цінуються й заохочуються. Це означає, що педагоги постійно мають створювати ситуації для розвитку позитивних соціальних взаємин між дітьми. Завдяки контактам із друзями діти розвиваються емоційно та соціально, вони вчаться жити в злагоді з людьми, у них формується самоповага. Дружба дає дітям відчуття потрібності, а також пробуджує палітру позитивних почуттів.

      Педагоги мають сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми природним шляхом. Не намагайтеся силувати дітей до дружби, оскільки такі взаємини мають розвиватися природно.

      Учіть дітей з повагою ставитися до товаришів і додержуватися норм поведінки під час взаємодії. Наприклад, комусь можуть бути неприємні часті торкання. Інколи діти можуть ставитися до товаришів з особливими потребами як до великих ляльок або домашніх тварин. Слід вчити дітей поважати гідність однолітків з особливими потребами.

    Демонструйте дітям позитивну соціальну поведінку. Якщо вихователь ставитиметься до всіх дітей з повагою то діти діятимуть аналогічно. Якщо ж вони бачитимуть грубе або неуважне ставлення до дітей з особливими освітніми потребами, ймовірно, що вони наслідуватимуть це під час взаємодії з ними. Вчинки говорять більше за слова. Будь-які дії педагога не лишаються непоміченими й впливають на дітей.

      Заохочуйте дітей до співробітництва й взаємного обміну послугами. Вчіть дітей обмінюватися послугами. Це має бути взаємний, а не однобічний процес. Діти з особливими потребами мають не лише отримувати допомогу, а й надавати її іншим.

      Дайте дітям зрозуміти, що допомога має бути доречною. Вчителі та вихователі інклюзивних закладів часто стикаються з проблемою, коли діти з типовим розвитком намагаються все робити замість своїх товаришів з особливими потребами, їхнє бажання зрозуміле, але така надмірна допомога може призвести до нездорової залежності та нерівності в партнерських стосунках. Необхідно уважно стежити за поведінкою та сигналами дітей з особливими потребами. У багатьох випадках вони не потребують допомоги своїх товаришів або навіть не бажають її.

      Вчіть дітей співчувати й наголошуйте на ідеї соціальної справедливості. Більшість дітей добре розуміє, що є справедливим, а що ні. Педагоги не повинні говорити дітям, що дітей з особливими потребами необхідно жаліти, оскільки стосунки, побудовані на жалості, не можуть бути рівними. Необхідно зосереджувати увагу на тому, що у всіх дітей з особливими потребами є власні інтереси, здібності й таланти, якими вони можуть поділитися з іншими. Це сприяє налагодженню рівноправних дружніх стосунків.

      Навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами має такі особливості:

 простий виклад матеріалу;

повторюваність;

поглиблений індивідуальний і диференційований підходи;

предметно-наочний і практичний характер;

опора на розвиненіші здібності й подолання загальної недостатності та вад інтелектуальної   сфери.

    

РОЗВИВАЄМО КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ

 

ІНСТРУМЕНТИ СПІЛКУВАННЯ ПРИ ДИСТАНЦІЙНОМУ НАВЧАННІ

 

Інструментами спілкування при дистанційному навчанні можуть бути:

Електронна пошта – це стандартний сервіс Інтернету, що забезпечує передавання повідомлень, як у формі звичайних текстів, які в інших формах (програмах, графіці, звуках, відео) у відкритому чи зашифрованому вигляді.

Форум – найпоширеніша форма спілкування. Модератор форуму реалізує дискусію чи обговорення, стимулюючи питаннями, повідомленнями, новою цікавою інформацією. Програмне забезпечення форумів дозволяє приєднати різні файли певного розміру. Кілька форумів можна об’єднати в один великий.

Чат – спілкування користувачів мережі в режимі реального часу, засіб оперативного спілкування людей через Інтернет. Є кілька різновидів чатів: текстовий, голосовий, аудіо-, відеочат. Найбільш поширений текстовий чат. Голосовий чат дозволяє спілкуватися за допомогою голосу, що під час за дистанційною формою є важливим моментом

Відеоконференція – це конференція реального часу в on-line режимі. Вона проводиться у визначений день і в призначений час. Для якісного проведення відеоконференції необхідна її чітка підготовка: створення програм, своєчасна інформація на сайті і розсилка за списком. Відеоконференція – один із сучасних способів зв’язку, що дозволяє проводити заняття у «віддалених групах», коли вихованці та вихователь знаходяться на відстані. Отже, обговорення відбувається у режимі реального часу. Вихователь і діти можуть бачити один одного.

Блог. Це форма спілкування, яка нагадує форум, де право на публікацію належить одній особі чи групі людей. Наприклад, автор розміщує публікацію у блозі, та дає можливість іншим прочитати і прокоментувати розміщений матеріал.

Соціальні мережі Telegram та Viber дозволяють створювати закриті та відкриті канали, групи, чати, обговорення тем, завдань, проблем, інформації.

Наразі вже багато закладів дошкільної освіти впроваджують дистанційне навчання, де робота здійснюється таким чином:

 

Найпоширенішою практикою є створення в соціальної мережі Viber групи для батьків та надання рекомендацій щодо здійснення освітньої роботи за окремими темами (фото-, аудіо-, відео-, письмово тощо) та отримання фотозвітів,

Надсилання посилань на сторінки з розвиваючими завданнями, аудиоказками, піснями, поробками, фізичними вправами в мережі Інтернет,

Надсилання відео-роликів за темами занять,

Проведення конкурсів, марафонів, флешмобів,

Он-лайн спілкування з дітьми,

Відео-конференції з групою дітей,

Створення та використання Ютуб-каналів.

Освітню роботу в умовах дистанційного навчання здійснюють не лише вихователі. До цієї роботи долучаються вчителі-логопеди, інструктори з фізкультури, музичні керівники, практичні психологи тощо.

 

Особливістю навчання дошкільнят, є необхідність включення в навчальну діяльність ігор (дидактичних, предметних, розвивальних).

 

Звертаємо увагу на те, що освітню роботу з дітьми необхідно здійснювати систематично. Дистанційне навчання доцільно проводити через інтерактивні навчальні матеріали, через соціальні мережі, через освітні платформи, електронні сервіси та додатки тощо.

 

Особливого значення для психологічного розвантаження малюків набувають зустрічі в режимі реального часу за допомогою гаджетів. Такі зустрічі доречно проводити 2 рази на тиждень у групах передшкільного віку, а саме: з дітьми молодшого та середнього дошкільного віку (у разі згоди батьків) – не більше 10 хвилин, з дітьми старшого дошкільного віку – до 15 хвилин. Пропонуємо проводити заняття в режимі он-лайн конференції за таким графіком: молодший дошкільний вік – понеділок, середа з 10.00, середній дошкільний вік – вівторок, п’ятниця з 10.00, старший дошкільний вік – вівторок, четвер з 10.30.

 

Найзручнішим для проведення занять у форматі відеоконференцій є платформа Zoom (Безкоштовний обліковий запис дозволяє проводити відеоконференцію тривалістю 40 хвилин. Програма відмінно підходить для індивідуальних і групових занять, в неї можна заходити як з комп'ютера, так і з планшета з телефоном. До відеоконференції може підключитися будь-хто, що має посилання, або ідентифікатор конференції. Захід можна запланувати заздалегідь, а також зробити повторюване посилання, тобто для постійного заняття в певний час можна зробити одне і те ж посилання для входу. Переваги:

 

Відмінний зв'язок.

Відео та аудіо зв'язок з кожним учасником.

У Організатора є можливість вимикати і включати мікрофон, а також вимикати відео і запитувати включення відео у всіх учасників.

Можна увійти в конференцію як учасник з правами тільки для перегляду.

Можна ділитися екраном (screensharing) вже зі звуком.

Демонстрацію екрану можна поставити на паузу.

Більш того, можна ділитись не всім екраном, а тільки окремими додатками, наприклад, включити демонстрацію браузера.

В налаштуваннях можна надати всім учасникам можливість ділитися екраном, або включити обмеження, щоб робити це міг тільки організатор.

В платформу вбудована інтерактивна дошка, можна легко і швидко перемикатися з демонстрації екрану на дошку.)

НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ У ЕКСТРЕНИХ СИТУАЦІЯХ

 

Профілактика жорстокого поводження з дітьми в дитячому садку

 

 

ПРО ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА НЕДОПУЩЕННЯ ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ

 «Жорстоке поводження з дітьми – це погане поводження з дітьми у віці до 18 років і відсутність турботи про них.

Профілактика жорстокого поводження з дітьми  в дитячому садку

Кожним зверненням до дитини — словом, інтонацією, жестом, і навіть мовчанням — ми повідомляємо їй не лише про себе, свій стан, а й про неї, частіше — саме про неї. Від повторюваних зна­ків схвалення, любові та прийняття у дитини з'являється відчуття: «зі мною все гаразд», «я — хороший». А від сигналів осуду, незадо­волення, критики — відчуття «зі мною щось не так», «я — поганий». Емоційна пам'ять дитини фіксує ці відчуття, і вони стають основою формування самооцінки. У ранньому та молодшому дошкільному віці вплив найближчого оточення відіграє вирішальну роль у станов­ленні особистості дитини.

     

Неприпустимість жорстокого поводження над дітьми

 «Будь-яку дію або бездіяльність стосовно дитини з боку батьків, осіб, які їх замі­нюють, а також закладів або суспільства загалом, внаслідок чого порушено фізичний або психіч­ний розвиток, здоров'я або благополуччя дитини, а також обмежено її права й свободи вважають жорстоким поводженням з дітьми».

Джеймсом Гарбаріно 

На жаль, не всі дорослі здатні бути відповідальними за свої вчинки щодо   дітей. Просимо всіх бути уважними до дітей і їх долі!

Спеціалісти надання освітніх, соціальних послуг застерігають про  недопущення випадків загрози життю та здоров'ю дітей, прояви насильства над ними та інші форми жорстокого поводження!

Жорстоке поводження з дітьми — це   навмисні дії (чи бездіяльність)

ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН ЗАХОДІВ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ТИЖНЯ ПРАВОВИХ ЗНАНЬ З ДІТЬМИ

 

ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН ЗАХОДІВ

ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ТИЖНЯ ПРАВОВИХ ЗНАНЬ З ДІТЬМИ

Тема	Підтема	Дидактична наповнюваність	Очікуванні результати
Я і моя родина Право на ім’я	Я  Моє ім'я	Вправа «Ми схожі - ми різні» Розглядання себе у дзеркалі, колір волосся, очей Імена всіх дітей у групі	Визначають схожість та відмінності один від одного Лагідно звертаються до однолітків  в групі
	Склад сім'ї Моя домівка	Називати імена (матусі, татуся, бабусі, дідуся, братиків, сестричок) -   Називати свою адресу	Розповідає про свою родину,  користуючись фото Малює свій будинок, квартиру де проживає
Дитячий садок - моя друга домівка	Права і обов'язки дітей в сім'ї	Формувати вміння звертатись ввічливо, виконувати їх прохання, доручення	Спостерігає за працюючими дорослими, не заважаючи
	Я і мої однолітки	Вчити дітей миритися під час сварки Використовувати ввічливі слова «Добрий день», «Дякую», «Будь ласка»	Називає пестливі імена друзів, при потребі використовує мирилки Спілкується зі знайомими і незнайомими людьми, використовуючи  ввічливі слова
Моя Вітчизна - Україна	Моя мова українська	Знайомити дітей з творами українського фольклору	Вивчати казки, забавлянки, хороводні ігри, пісні
	Народна творчість	Слухати і наспівувати з дітьми колискові дитячі пісні, народні мелодії	Знає народні казки.   Проспівує народні пісні, знає та грає у хороводні ігри
		Продовжувати розвивати інтерес до народної творчості (казки, пісні, потішки)	Вміло використовує в творчих іграх народне художнє слово
Народні сімейні традиції	Захист прав казкових героїв	Право кожної дитини на життя, спілкування, житло	Диференціює казкових героїв на злих та добрих
Ми і природа	Догляд за всім живим	Формувати елементарні навички догляду за рослинами, рибками -   Дбайливе ставлення до живих істот.	Доглядає за мешканцями куточка природи (поливає квіти, витирає листочки, кормить рибок. Орієнтується у знаках забороняючих нищити природу.
	Жива і нежива природа	Вчити спостерігати за природою, виявляти бажання отримувати інформацію про неї	Проводить нескладні досліди з водою, землею. Робить висновки

СИНИЧЧИН ДЕНЬ

 

Творити добро легко і приємно.
12 листопада - День Синички!

Яка ще птаха має своє персональне свято? Чому саме день Синички?
З давніх пір 12-го листопада відзначався день Синички, тобто, день зустрічі зимуючих птахів.

У народі говорили «Невелика пташка синичка, а своє свято знає».    Синичка швидка, заповзята. Де тільки її не зустрінеш - і в лісі, і на річці, і в полі. Вертлява, непосидюча, вона щось постійно шукає.

А яку величезну роботу маленькі пернаті помічники проробляють у наших садах, позбавляючи їх від безлічі небезпечних шкідників. Де багато синичок - там немає комашок. Адже одна синичка за добу з'їдає стільки комашок, скільки важить сама, а це приблизно 8-13 г.

У зимовий час нашим пернатим друзям буває холодно і голодно. І наше з вами завдання: не дати загинути взимку від голоду нашим зимуючим птахам, зробити для них годівниці і підгодовувати птахів взимку.

Що можна робити в цей день:

• Годувати синичок і решту пташок;
• Милуватися зимовими птахами;
• Робити годівниці;
• Читати/писати вірші про птахів;
• Загадувати загадки;
• Малювати/вишивати/в'язати синичок;
• Ворожити на синичках ( в старовину ворожили так: кидали крихти хліба, шматочки сала і спостерігали: якщо синичка спочатку стане клювати сало, то в будинку буде вестися живність, якщо стане клювати крихти хліба-то буде в будинку достаток.);

Закликаємо  всіх не бути байдужими до пташок. Вони, маленькі і беззахисні, потребують нашої допомоги та підтримки, адже взимку їм приходиться скрутно в пошуках їжі.
З 10 синиць виживає до весни тільки 1. І наше з вами завдання: не дати загинути взимку від голоду нашим зимуючим птахам, зробити для них годівниці і підгодовувати птахів взимку.