Неприпустимість жорстокого поводження над дітьми

 «Будь-яку дію або бездіяльність стосовно дитини з боку батьків, осіб, які їх замі­нюють, а також закладів або суспільства загалом, внаслідок чого порушено фізичний або психіч­ний розвиток, здоров'я або благополуччя дитини, а також обмежено її права й свободи вважають жорстоким поводженням з дітьми».

Джеймсом Гарбаріно 

На жаль, не всі дорослі здатні бути відповідальними за свої вчинки щодо   дітей. Просимо всіх бути уважними до дітей і їх долі!

Спеціалісти надання освітніх, соціальних послуг застерігають про  недопущення випадків загрози життю та здоров'ю дітей, прояви насильства над ними та інші форми жорстокого поводження!

Жорстоке поводження з дітьми — це   навмисні дії (чи бездіяльність)

 батьків, вихователів, піклувальників та інших осіб, які наносять шкоду фізичному або психічному здоров’ю дитини. Навмисність дій розглядається як шкідливі дії з певною метою дієздатною особою. Проте існують випадки, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною навіть не усвідомлюючи власної жорстокості,   хоча повинні   про це знати та розуміти. Здійснення батьками чи іншими особами фізичного і психічного насильства над дітьми; замах на їхню статеву недоторканість; застосування неприпустимих способів виховання, експлуатація дітей, погане утримання дітей несе за собою адміністративну, а бо й кримінальну  відповідальність дорослих.

Звернення чи повідомлення про факти жорстокого поводження з дитиною можуть подаватися самою дитиною, фізичними особами за місцем її проживання, за зверненнями юридичної особи  та приймаються посадовими особами: органів внутрішніх справ; органів та закладів освіти; органів охорони здоров’я; служби у справах дітей; центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Закон передбачає заходи впливу до осіб, які вчинюють насильство в сім’ї, та заходи щодо надання допомоги потерпілим.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення  на захист осіб від насильства спрямовані наступні.  Стаття 173/2 КУпАП встановлює відповідальність за вчинення насильства в сім’ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного або економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не нанесло фізичного болю й не заподіяло тілесних ушкоджень, погроз, образ або переслідувань, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або засобів, на які потерпілий має передбачене законом право, та ін.) внаслідок чого могла бути або була заподіяна шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а також невиконання захисного при­пису особою, щодо якої він винесений.

Стаття 180 КУпАП встановлює, що доведення неповнолітнього до стану сп’яніння батьками неповнолітнього, особами, які їх замінюють, або іншими особами тягне за собою накладення штрафу від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 184 визначає адміністративну відповідальність за невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей. Встановлено, що ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження  або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, може бути призначене стягнення у вигляді штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення неповнолітніми діянь, які містять ознаки злочину і відповідаль­ність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягали віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 Захист від найбільш небезпечних порушень прав неповнолітніх забезпечує Кримінальний кодекс України.   Він містить як загальні норми, що захищають всіх громадян від жорстокого поводження, так і норми, безпосередньо спрямовані на захист життя, здоров’я та недоторканності неповнолітнього. До переліку дій, які можна розглядати як жорстоке поводження з дітьми та за які передбачено кримінальну відповідальність відносяться :

- доведення до самогубства (стаття 120 КК);

- умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК);

- умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122 КК);

- умисне легке тілесне ушкодження (стаття 125 КК);

- побої й мордування (стаття 126 КК);

- необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 128 КК);

- погроза вбивством (стаття 129 КК);

- неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей (стаття 137 КК);

- зґвалтування (стаття 152 КК);

- насильницьке задоволення полової пристрасті неприродним способом (стаття 153 КК);

- примушування до вступу в статевий зв’язок (стаття 154 КК);

- статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (стаття 155 КК);

- розбещення неповнолітніх (стаття 156 КК);

- злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо яке встановлена опіка чи піклування (стаття 166 КК);

- втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (стаття 304 КК);

- схиляння неповнолітнього до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 315 КК);

- спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (стаття 323 КК);

- схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів (стаття 324 КК).

Разом з тим, слід зазначити, що, якщо стосовно малолітнього чи неповнолітнього, котрий не може самостійно захистити свої законні інтереси, вчинено фізичне насильство в сім’ї зі сторони батьків та заподіяно легкі тілесні ушкодження чи нанесено побої,  за ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України кримінальну справу вправі порушити тільки прокурор або суд за скаргою потерпілого неповнолітнього чи його представника.

ст. 136 Кримінального Кодексу України

Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження,-караються штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Ненадання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан дитини належним установам чи особам — караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.